Підсумком роботи нашої групи стало виразне читання та обговорення осбистих вражень, спостережень, переживань, думок, що виникли під час знайомства з віршами відомого поета. Людина, що читає Пастернака, повинна сама пройти шлях від поетичного образа до філософського узагальнення: автор ніколи не представляє явно «кінцевий висновок мудрості земної», котра є ясною для нього самого. Він дає вихідний матеріал для напружених уявних шукань, втім, розсипаючи отут і там натяки, віхи для вказівки шляху. А основна філософська позиція поета залишається як би «за кадром». Не претендуючи на повноту і однозначну правильність тлумачення, спробуємо описати основні принципи пастернаківського світогляду. Основна філософська проблема - проблема буття. У якімсь змісті для Пастернака її немає. У нього світ існує - і все. Без усяких «чому» і «навіщо». Існування світу затверджується всією поезією Пастернака. Сама вона - незрадне вираження подиву і благоговіння перед чудом життя. Тому що життя у всіх його різноманітних проявах є неминуще чудо, чия незвичайність настільки велика, що здатна зцілити будь-який біль.

 Наступним етапом нашої роботи  стало обговорення питання повязаного з впливом біографії поета на характер його лірики. У  результаті роботи ми зрозуміли, що філософська спрямованість лірики Пастернака багато в чому обумовлена біографічними факторами. Музика, живопис і література визначали атмосферу у дитинстві поета. Його батько був відомим художником, мати - обдарованою піаністкою. Гостями дома були Сєров, Врубель, Скрябін, Рахманінов, Лев Толстой. Майбутній поет напружено всмоктує в себе все нове, осягає природу всього мистецтва і, в остаточному підсумку, всякої духовності. Усі прояви людського духу мають своїм підсумком узагальнюючу філософську систему поглядів.

На першому етапі роботи ми вирішили познайомитися з поезіями Б.Ппастернака, що відносяться до філософської лірики. Після обговорення та аналізу поезій ми дійшли висновку, що поезія Бориса Пастернака не легка для сприйняття. Справа отут не тільки в складності його поетики, але й у глибині і динаміці думки. Колись поет помітив, що філософія - листя поезії. Читаючи його вірші, переконуєшся в цьому знову і знову.  Зробивши екскурс в історію російської літератури, слід зазначити, що фФілософська традиція в російській ліриці представлена такими іменами, як Баратинський, Пушкін, Лермонтов, Тютчев. У своїй творчості вони міркували про питання буття, життя і смерті, людського призначення і духовності, взаєминах людини і світу, людини і природи. Ідеали Істини, Добра і Краси знаходять своє вираження у добутках всіх великих художників поза залежністю від місця і часу їхнього існування, тому що саме ці цінності визначають людське життя в цілому: вони суть його, першооснова.