Підсумком роботи нашої групи стало виразне читання та обговорення осбистих вражень, спостережень, переживань, думок, що виникли під час знайомства з віршами відомого поета. Людина, що читає Пастернака, повинна сама пройти шлях від поетичного образа до філософського узагальнення: автор ніколи не представляє явно «кінцевий висновок мудрості земної», котра є ясною для нього самого. Він дає вихідний матеріал для напружених уявних шукань, втім, розсипаючи отут і там натяки, віхи для вказівки шляху. А основна філософська позиція поета залишається як би «за кадром». Не претендуючи на повноту і однозначну правильність тлумачення, спробуємо описати основні принципи пастернаківського світогляду. Основна філософська проблема - проблема буття. У якімсь змісті для Пастернака її немає. У нього світ існує - і все. Без усяких «чому» і «навіщо». Існування світу затверджується всією поезією Пастернака. Сама вона - незрадне вираження подиву і благоговіння перед чудом життя. Тому що життя у всіх його різноманітних проявах є неминуще чудо, чия незвичайність настільки велика, що здатна зцілити будь-який біль.